Содержание

Епідидиміт: причини, симптоми і препарати для лікування

Ліки, які призначають для лікування:

Товарів: 14

Сортування:  
За рейтингомВід дешевихВід дорогих

Вид:  

Перейти до кошика

Перейти до кошика

Перейти до кошика

Перейти до кошика

Орципол
Товарів: 1
Аналогів: немає

Перейти до кошика

Перейти до кошика

Перейти до кошика

Перейти до кошика

Перейти до кошика

Перейти до кошика

Офор
Товарів: 1
Аналогів: немає

Перейти до кошика

Полімік
Товарів: 1
Аналогів: немає

Перейти до кошика

Перейти до кошика

Перейти до кошика

5-нок
Товарів: немає
Аналогів: 2

Іфіципро
Товарів: немає
Аналогів: 21

Неовір
Товарів: немає
Аналогів: немає

Редакторська група

Дата створення: 15. 09.2021      
Дата оновлення: 21.03.2023

Епідидиміт

Епідидиміт — захворювання чоловічої статевої сфери, що характеризується запаленням придатків яєчок. Виявляється вираженим больовим синдромом, припухлістю мошонки. Хвороба характеризується важким перебігом з потенційно небезпечними ускладненнями. Діагностується в будь-якому віці, можливий епідидиміт у дітей, але найбільш схильні до захворювання підлітки від 15 років, чоловіки до 30 і після 60 років.

Причини епідидиміту

У більшості випадків причина епідидиміту — інфекції, що передаються статевим шляхом: мікоплазми, уреаплазми, хламідії, трихомонади і гонококи. Іноді захворювання виникає внаслідок висхідної або низхідної інфекції (кишкова паличка, стафілококи, стрептококи, протей), яка проникає у придаток яєчка з боку зовнішніх статевих органів або простати, сечового міхура, кишечника.

Епідидиміт може бути ускладненням іншого інфекційного захворювання, наприклад, тонзиліту, вітрянки, грипу, свинки, скарлатини, туберкульозу.

Можливий травматичний епідидиміт, який виник внаслідок травми статевих органів. До цієї ж категорії належить запалення, що виникло після перев’язки сім’яних протоків або резекції простати.

У рідкісних випадках захворювання зумовлюють грибки (бластоміцети, актиноміцети) і віруси (цитомегаловірус, вірус паротиту).

Фактори ризику, що сприяють розвитку епідидиміту:

  • захворювання сечостатевої системи;

  • вогнища хронічної інфекції в організмі;

  • переохолодження;

  • травми промежини;

  • порушення правил особистої гігієни;

  • безладне статеве життя;

  • використання сечовивідних катетерів;

  • аденома простати, що супроводжується утрудненим сечовипусканням.

Класифікація епідидиміту

За перебігом захворювання ділять на:

  • гостре — з яскравою симптоматикою і сильним болем у мошонці;

  • хронічне — наслідок нелікованої або недолікованої гострої форми, в цьому випадку симптоми виражені слабо, але посилюються в періоди загострення запального процесу.

За ступенем ураження епідидиміт придатка яєчка буває однобічним (уражається придаток зліва чи справа) і двобічним.

Симптоми епідидиміту

Гострий епідидиміт яєчка проявляється яскравою клінічною картиною:

  • сильний біль у яєчках;

  • гіперемія і набряк мошонки з одного боку;

  • головний і/або м’язовий біль;

  • підвищення температури тіла до 38–39 °С;

  • озноб;

  • загальна слабкість;

  • нудота;

  • зниження апетиту.

Чоловікові з епідидимітом зазвичай боляче мочитися. Біль виникає під час статевого акту та еякуляції.

Для захворювання характерне зменшення болю при підйомі мошонки — позитивний симптом Прена, який диференціює епідидиміт від перекруту яєчка (скручування сім’яного канатика).

За наявності запалення сечовипускального каналу з’являються слизисто-гнійні виділення з уретри.

Якщо лікування проведено невчасно або неякісно, запальний процес набуває хронічного характеру — перебігає мляво, але довго і з періодами загострення. У цьому випадку чоловік відчуває слабкі ниючі болі, які посилюються від дотику до мошонки і фізичної активності. Симптоми інтоксикації відсутні, іноді підвищується температура тіла до 37–38°С.

Діагностика епідидиміту

Постановка діагнозу не викликає ускладнень, лікарю достатньо зовнішнього огляду статевих органів і збору даних анамнезу.

Для призначення правильного лікування велике значення має мікробіологічний аналіз сечі, що дає змогу ідентифікувати збудника й оцінити його чутливість до антибіотиків. Також призначаються бакпосіви вмісту уретри, аналізи сперми і крові, ультразвукове або магнітно-резонансне дослідження мошонки.

При підозрі на наявність інфекцій, що передаються статевим шляхом, проводять відповідні тести.

Епідидиміт диференціюють із орхітом (запаленням яєчка), туберкульозом придатка, запаленням сім’яного міхурця, пухлиною.

Лікування епідидиміту

Основу терапії становлять антибактеріальні засоби. Фторхінолонові антибіотики при епідидиміті є препаратами вибору, оскільки найкраще проникають у тканини сечостатевої системи, включаючи придатки і яєчка: Моксифлоксацин, Офлоксацин, Левофлоксацин, Ципрофлоксацин. За наявності протипоказань до фторхінолонів залежно від збудника застосовують Цефиксим, Доксициклін або Азитроміцин.

Пацієнту рекомендуються постільний режим, холодові компреси на промежину. Мошонку трохи піднімають за допомогою спеціального суспензорія, пов’язки або тугої нижньої білизни. Призначають дієту, яка виключає жирну, копчену, смажену, солону і гостру їжу.

Для зменшення болю і запалення використовують нестероїдні протизапальні препарати при епідидиміті: Ібупрофен, Німесулід, Диклофенак, Аспірин у формі таблеток, капсул або розчину для внутрішньом’язових ін’єкцій. Дітям рекомендується застосування ректальних супозиторіїв. Для посилення ефекту доцільне одночасне застосування спазмолітиків (Дротаверину або Папаверину) та антигістамінних засобів (Клемастину або Цетиризину).

Після стихання гострої симптоматики призначають фізіотерапевтичні процедури: зігріваючі компреси, теплі ванночки з відварів лікарських рослин, лазеротерапію, магнітотерапію, УВЧ-терапію.

Якщо консервативне лікування виявилося неефективним або розвивається абсцес, показано хірургічне втручання — операція із видалення придатка яєчка.

Наслідки епідидиміту

За відсутності своєчасного лікування запальний процес з одного придатка може поширитися на другий і поступово перейти в хронічну форму.

Інші серйозні ускладнення епідидиміту:

  • абсцес яєчка;

  • недостатнє кровопостачання яєчок, що загрожує некрозом тканин;

  • поява свища в мошонці;

  • спайковий процес між яєчком і мошонкою;

  • рубцювання запалених тканин сім’яного канатика;

  • безпліддя.

Профілактика

Профілактичні заходи включають дотримання основних правил гігієни, ведення впорядкованого статевого життя, використання презервативів, своєчасне лікування запальних та інфекційних захворювань, регулярне відвідування уролога.

Список використаної літератури

  1. Компендіум — лікарські препарати;

  2. ВООЗ;

  3. JAMA.

Поширені запитання про епідидиміт

Скільки лікується епідидиміт?

Курс лікування триває до 2 тижнів.

Як лікувати епідидиміт?

Основний метод — антибіотикотерапія.

Чому у чоловіків опухає яєчко?

Через запальну інфільтрацію стискаються лімфатичні і кровоносні судини, внаслідок чого виникає набряк, придаток яєчка збільшується у розмірі.

Які ліки приймати при епідидиміті?

Високу ефективність показують антибіотики фторхінолонового ряду — Ципрофлоксацин, Офлоксацин, Моксифлоксацин.

Увага! Карта симптомов предназначена исключительно для образовательных целей. Не занимайтесь самолечением; по всем вопросам, касающимся определения заболевания и способов его лечения, обращайтесь к врачу. Наш сайт не несет ответственности за последствия, вызванные использованием размещенной на нем информации.

причины, симптомы, признаки, диагностика, лечение

Причины

Симптомы

Классификация

Диагностика

Лечение

Прогноз и профилактика

Эпидидимит – воспалительное заболевание, охватывающее придаток яичка. Патология редко диагностируется сама по себе и обычно наблюдается на фоне орхита или уретрита. Эпидидимит встречается у каждого пятого мужчины в возрасте от 18 до 50 лет.

Воспалительный процесс при данной патологии локализуется в эпидидимисе (придатке яичка). Это парный орган мужской половой системы, который расположен сверху над яичком. Он служит для накопления, дальнейшего созревания и продвижения сперматозоидов по семявыносящему протоку.

В полностью развернутом виде длина протока достигает 6-7 метров, но в свернутом состоянии его размер не превышает 7 см. Сперматозоиды продвигаются по нему на протяжении 2 недель, при этом с ними происходят все необходимые изменения, которые в дальнейшем позволят оплодотворить яйцеклетку.

Причины и провоцирующие факторы эпидидимита


Все причины эпидидимита можно разделить на четыре большие группы.

Первая группа – инфекционные заболевания. Это могут быть сифилис, туберкулез, гонорея и любые другие инфекции, вызванные бактериями, например, стафилококками, стрептококками, а также вирусами, грибками, простейшими.

Вторая группа – инфекционно-некротические патологии. Воспалительный процесс в этом случае возникает в результате перекручивания яичка или придатка. Из-за нарушения кровообращения начинается быстрое омертвление тканей, что приводит к воспалению и некрозу.

Третья группа – воздействие травматического фактора. Среди всех причин эпидидимита яичка этот фактор встречается в 9% всех диагностированных случаев. Травма органов мошонки – это не всегда физическое воздействие. Иногда воспаление может развиться при использовании катетера для вывода мочи из мочевого пузыря или во время диагностической процедуры с использованием цитоскопа.

Четвертая группа – застой крови, который происходит в области малого таза и в венах семенного канатика. Основная причина – эрекция без полового акта, прерванные половые акты, геморрой.

Спровоцировать воспаление могут застой мочи в мочевом пузыре, снижение защитных сил организма, тяжелые заболевания внутренних органов, любые инфекционные процессы, переохлаждение и перегревание. Эпидидимит в МКБ будет иметь код N45.0. Этим же кодом врачи пользуются для шифрования орхита.

Симптомы эпидидимита


Симптоматика заболевания будет зависеть от того, в какой форме оно протекает. Это может быть острое течение болезни либо обострение хронического заболевания.

Острый эпидидимит протекает с сильной болью, которая мешает вести привычный образ жизни или совершать любые движения. Болевой синдром выражен очень сильно, располагается в районе паха и промежности, но может отдавать в спину и живот.

Придаток яичка воспален, его размеры заметно увеличены, он плотный и болезненный при пальпации. Температура тела повышается до 40°C, появляются признаки общей интоксикации: недомогание, озноб, слабость. При осмотре отмечается покраснение кожи яичка. Воспалительный процесс может развиться с одной или с двух сторон. Своего пика болевой синдром достигает на 2-3-й день болезни.

Пациент отмечает наличие крови в сперме и сильный отек мошонки из-за развития воспаления, при попытках помочиться боль усиливается в несколько раз. Из мочеиспускательного канала возможно появление выделений с неприятным запахом.

Хронический эпидидимит в период ремиссии никак себя не проявляет, но во время обострения заболевание имеет яркие признаки. Начинается все с появления боли, которая усиливается при любом движении или смене положения тела. Симптомы интоксикации не проявляются, и температура редко поднимается до 38°C. Чаще всего хроническая форма развивается при гонорее или сифилисе, при этом риск развития бесплодия остается очень высоким.

Признаки эпидидимита при хронической форме могут длиться от 6 месяцев и более. При пальпации отмечаются небольшое увеличение придатка, его болезненность и напряженность. Из других симптомов выделяют чувство дискомфорта в области малого таза и в мошонке, незначительные паховые боли.

Эпидидимит у детей встречается при незрелой и неактивной функции сперматогенеза. У мальчиков заболевание диагностируется несколько реже, чем у взрослых, начиная с 18 лет, а основной причиной становятся инфекционные заболевания.

Классификация эпидидимита


По характеру течения заболевание бывает острым и хроническим. При отсутствии обращения к врачу и своевременного лечения острая форма быстро переходит в хроническую без возможности дальнейшего полного исцеления.

По локализации воспалительного процесса заболевание бывает односторонним, справа или слева, и двухсторонним.

По степени тяжести различают легкое течение, среднее течение с повышением температуры до 38°C и тяжелое течение с температурой выше 40°C и тяжелыми симптомами.

Острая форма болезни бывает двух видов. Серозная обычно появляется на фоне инфекционного эпидидимита и проявляется выделением светлой, немного мутной жидкости. Гнойная форма протекает с образованием и выделением гноя, способного расплавлять ткани.

Диагностика эпидидимита


Диагностикой и лечением эпидидимита занимается врач-уролог. Сначала доктор собирает анамнез заболевания, опрашивая пациента, затем проводит урологический осмотр. После этого пациент получает направления на сдачу анализов, в число которых входят такие стандартные диагностические процедуры, как общий и биохимический анализы крови, анализ мочи.

Для выявления возбудителя воспалительного процесса проводится бактериальный посев мочи. Выполняется анализ методом ПЦР для выявления заболеваний, которые передаются половым путем. Проводятся исследования на сифилис, гепатит, ВИЧ и СПИД.

УЗИ при эпидидимите поможет выявить воспалительный процесс, его месторасположение, тяжесть течения болезни, а также позволит исключить перекручивание яичка. Иногда при затруднениях в диагностике используется МРТ или КТ паха и мошонки.

Лечение эпидидимита


Терапия эпидидимита проводится антибактериальными препаратами, но длительность приема и используемое средство определяются индивидуально для каждого пациента. Для снижения температуры применяются лекарства из группы НПВС, которые также помогают устранить воспалительный процесс. Если выявлена вирусная инфекция, то антибактериальные средства не используются, а назначается противовирусная терапия. Если же патология была вызвана заболеваниями, которые передаются половым путем, то проводится лечение обоих партнеров.

Препараты при эпидидимите помогают не только устранить симптомы, но и справиться с причиной заболевания. Часто применяются доксициклин в капсулах или таблетках, азитромицин или сумамед, ципрофлоксацин. При тяжелом течении все основные препараты вводятся внутривенно, а сама терапия проводится в условиях стационара.

При эпидидимите пациенту следует соблюдать строгие рекомендации: в период лечения носить специальный бандаж, стараться соблюдать постельный режим, отказаться от курения и приема алкогольных напитков. Специального питания при воспалении не требуется, однако следует употреблять до 1,5-2 литров воды в сутки и обязательно принимать витаминно-минеральные комплексы.

Если консервативная терапия не дает результата, то проводится операция. Она рекомендуется и при высоком риске развития осложнений, а также при большой вероятности появления сепсиса. Проводятся вскрытие и дренирование очагов инфекции, а в тяжелых случаях – удаление пораженного придатка, иногда вместе с яичком.

После эпидидимита следует помнить, что заболевание может вернуться снова. Поэтому важно выполнять все рекомендации врача и соблюдать правила профилактики.

Прогноз и профилактика эпидидимита


При раннем начале лечения и своевременном обращении к врачу прогноз всегда благоприятный. Поражение придатков яичка с двух сторон – это всегда большой риск развития бесплодия.

В качестве профилактики врачи советуют вести активный образ жизни, избавиться от вредных привычек, одеваться по погоде, не переохлаждаться и не перегреваться, стараться избегать случайных половых контактов и пользоваться барьерными методами контрацепции.

Автор статьи:

Завалишин Евгений Витальевич

уролог, специалист по УЗИ мочеполовой системы

опыт работы 6 лет

отзывы оставить отзыв

Клиника

м. Сухаревская

Отзывы

Услуги

  • Название
  • Прием, консультация врача-уролога для выдачи заключения перед операцией2300